Проектування водопостачання та каналізації в приватних будинках

 Водопостачання та каналізація приватного будинку

Забеспечення житла водою і відведення стоків досить необхідне для комфортного мешкання в ньому. Незручності, такі як відсутність ванної, мийки, душа, пральної машини, туалет на вулиці, особливо в зимовий час, порушують комфортність проживання. Жителі приватних будинків можуть вирішити всі проблеми, провівши водопровід і систему каналізації в будинку. Правильний проект водопостачання і водовідведення заміського будинку це запорука тривалої якісної роботи системи і правильного функціонування обладнання.

Джерело водопостачання

Перше завдання, яке потрібно вирішити для облаштування водопроводу в заміському будинку це вибір джерела. Потрібно оглянути місцевість на наявність загального водопроводу, колодязів або свердловин.

Варіантів джерел водозабезпечення будинку є три:

•       централізований водопровід;
•       свердловина;
•       колодязь.

Водоспоживання з централізованого магістрального водопроводу можливе, якщо у вашому поселенні він вже проведеный недалеко від вашого житла. Якщо водопровідна магістраль закладена в вашому населеному пункті, то це має ряд своїх переваг:

• вода є навіть при відсутності електрики;
• немає необхідності в будівництві свердловини або колодязя.

До недоліків можна віднести:

• присутність хлору або інших речовин, якими здійснюють знезараження;
• щомісячна плата за використання централізованого водоводу.

Якщо централізований водовід був проведений давно і передбачався на іншу кількість жителів, можлива недостатність заявленого напору мережі. Це можна помітити тільки в години максимального водоспоживання в вашому населеному пункті, або ж постійно, якщо заявленого напору недостатньо, то отримаєте тонку струминку води в вашому крані. Цей недолік може відобразитися на роботі деякої побутової техніка (пральної машини, водонагрівача). Але дані проблеми вирішуються за допомогою установки додаткового обладнання - насосів, що підвищують тиск і застосування спеціальних фільтрів, які відкоригують одержувану воду до потрібної вам якості.

Для того, щоб підключитися до магістрального трубопроводу, вам необхідно отримати певні документи на підключення до загального водоводу в Водоканалі вашого населеного пункту. Там ви зможете отримати технічні умови, де буде вказано місце підключення, глибина закладення водопровідних трубопроводів, їх діаметр, гарантований напір.

 Якщо ж можливості підключитися до централізованого водопостачання немає можливості, то вододжерелом може служити свердловина або колодязь. Вибір підземного джерела залежить від глибини залягання підземних вод, продуктивності водоносного шару і властивостей грунту. Основною характеристикою підземних вододжерел являє їх дебіт (продуктивність) - кількість води, яку можна відкачати протягом години (м3 / год; л / с).

Колодязі оптимально використовувати на водоносних горизонтах, що залягають на глибині 4-15 метрів. Їх споруджують з бетонних кілець діаметром 1,0-1,5 м. Якщо при копанні споруди ви натрапили на водоносний горизонт, розташований не так глибоко, то його краще не використовувати. Такі водоносні шари називаються «верховодка». Використовувати їх в питних цілях небажано, так як в них проникають дощові, талі, каналізаційні стоки, побутова «хімія» та ін. Також ці шари залежать від кількості опадів, в періоди посухи споживачі ризикують залишитися без води. Чим глибше розташована водоносна жила, тим вона чистіша і безпечніша для пиття. Так само при виборі слід врахувати об'ємність водоносного горизонту, він повинен забезпечити потреби родини з урахуванням середнього споживання -  200л на людину в добу.

Переваги використання колодязів:

• низькі витрати на будівництво;
• можливість будівництва без застосування бурової техніки;
• тривалість експлуатації (не менше 50 років);
• можливість забору води при відключеній електроенергії за допомогою відра і мотузки.

Недоліки:

• можливо падання «верховодки», пилу, забрудненнь;
• необхідність періодичної чистки для профілактики замулювання;
• є ризик бактеріологічного забруднення;

Колодязь не слід розміщувати ближче, ніж в 50 метрах до вигрібних ям, туалетів, каналізаційних мереж та інших джерел забруднення.

Свердловини можна розділити на два види:

• піщані;
• артезіанські.

Піщані свердловини забирають воду з глибини 15-30 метрів. Представляють собою трубу від 100 мм в діаметрі, в кінці якої знаходиться спеціальний фільтр, для захисту від попадання піску. Їх водоносний горизонт проходить в піску, від чого і отримана їх назва. Термін служби складає в середньому 5-15 років при регулярному використанні, якщо її використовувати рідко, то споруда замулюється і виходить з ладу. Більш довговічні свердловини, які встановлені на крупному піску, якщо пісок дуже дрібний і пилуватий, то вона прослужить не більше 5 років. Свердловини на «пісок» підходять для невеликої сім'ї та поливу дачної ділянки. Дебіт становить в середньому 0,6-1м3 / год, чого зазвичай вистачає для потреб однієї сім'ї.

Переваги:

• вартість буріння набагато нижче, ніж артезіанських свердловин;
• виготовлення протягом 1-2 днів;
• відсутня необхідність реєстрації.

Недоліки:

• менш довговічні, ніж артезіанські;
• продуктивність споруди залежить від часу і кількості опадів;
• замулюється при невикористанні;
• при використанні для питних потреб зазвичай необхідно використовувати фільтри для очищення води.

Артезіанські свердловини отримують рідину, що знаходиться в пластах пористого вапняку, який знаходиться на великих глибинах (50-200м). Вапняковий пласт повністю захищає від попадання ґрунтових вод, води мають високу природну мінералізацію, особливо багато міститься в них солей заліза і марганцю. Тому в будинках встановлюють фільтри для знезалізнення. Проте, така вода відрізняється високою якістю, так як вапнякові породи є природним фільтром, що захищає від шкідливих домішок, хімічних добрив, мікробів і інших забруднень. Обсяги води дуже великі - з однієї свердловини може подаватися рідина на три будинки. Дебіт їх становить в середньому 3-10 м3/ год.


Переваги:

• довговічність (від 50 років);
• дуже велика продуктивність;
• рівні рідини майже не змінюються;
• екологічно чиста вода, яка містить тільки природні мінерали.

Недоліки:

• більша вартість буріння, ніж піщаних;
• необхідність реєстрації;
• висока мінералізація, що коригується за допомогою застосування фільтрів;
• тривалість виготовлення від 5 до 10 днів;

Пристрій подачі води в будинок

Він може застосовуватися поверхневий або занурювальний. Вибір насосного обладнання здійснюють в першу чергу за такими параметрами як, витрата, напір, а також глибина всмоктування.

Поверхневі насоси здатні піднімати рідину з глибини не більше 8-9 метрів. Але при цьому слід враховувати віддаленість насоса від водозабору, так як на глибину всмоктування впливають також втрати напору по довжині і місцеві втрати напору. Вертикальна довжина всмоктувального трубопроводу відноситься до горизонтальної довжині в співвідношенні 4: 1. Якщо це число перевищує 8-9 м, то поверхневий насос не впорається. Застосування зовнішнього ежектора на всмоктуючому патрубку дозволяє збільшити цю величину до 35 м.

Для більш глибоких джерел застосуються глибинні насоси. Такі пристрої можна застосувати для глибин понад 10 м. Занурювальний агрегат опускається безпосередньо в свердловину або колодязь. Його занурюють таким чином, щоб він не торкався дна споруди, але і не був занадто близький до поверхні. Кріпиться пристрій за допомогою сталевого тросу. Кабель, що підводить електрику до заглибних насосів повинен бути обов'язково водостійким.

Устаткування для безперебійної роботи системи

Наступним важливим елементом системи є водонакопичувальна ємність (гідроакумулятор; накопичувальний бак). Найчастіше застосовуються гідроакумулятори. Це пристрій, розділений гумовою мембраною на дві частини - водну і повітряну. При заповненні водної частини повітряна частина стискається, створюючи таким чином тиск в баці. При заповненні рідиною гідроакумулятора насосний агрегат відключається, при витрачанні - вмикається. Це дозволяє накопичувати рідину, скорочуючи кількість включень і вимкнень насоса, а також скорочувати ризик гідроударів, які можуть привести до поломки обладнання.

Контролює роботу насоса система автоматики, яка подбає про автоматичне включення і відключення насосного агрегату. Також важливою частиною є системи захисту. Вона потрібна для запобігання насоса від «сухого ходу», перегріву, стрибків напруги.

Ще одним необхідним елементом є труби. На сьогоднішній день в водопостачанні себе добре зарекомендували труби з пластмаси, в основному поліпропіленові та поліетиленові. Вони довговічні, володіють стійкістю до корозії, найбільш швидко монтуються і мають більш низьку ціну, ніж сталеві труби.

Щоб ваша система була придатною для пиття, треба подбати про її очищення. Для правильного підбору обладнання водоочистки необхідно зробити аналіз води з вододжерела. Залежно від цього, підбираються водоочисні фільтри, що підходять для вашої системи.

Буде потрібно також забезпечити водопровід потрібною арматурою: воразборною, запірною, регулюючою, змішувальною.

Правильно створений водопровід заміських будинків не поступається за якістю, а часто і перевершує централізовану міську.

 

Каналізація (водовідведення) приватний будинок

Каналізація заміського будинку також важлива. Відвести стоки від санітарно-технічних приладів, а потім їх утилізувати можна за допомогою системи каналізації. Яка, як і водопостачання, розділяється на:

• централізовану;
• автономну.

Централізована каналізація за містом зустрічається нечасто, хіба що якщо будинок знаходиться поблизу від великих населених пунктів. Підключення до централізованого каналізаційного трубопроводу набагато простіше, ніж облаштування власної автономної системи, але вимагає отримання дозвільних документів від відповідних організацій.

Слід врахувати, що врізка зливової каналізації в централізованому побутовому магістральному трубопроводі строго заборонена, так як зливові стоки дають велике навантаження на мережу. В такому випадку ви можете поступити таким чином:

• Облаштувати власну дренажну систему. Власна дренажна система облаштовується на території вашої ділянки. Рідина буде збиратися в ємність, в якій буде відстоюватися. Після її можна використовувати для технічних потреб, наприклад, для подальшого поливу ділянки в посушливі періоди, миття дорожніх покриттів, тощо.
• Врізатися в централізований зливовий трубопровід (якщо такий є). Для цього так само, як і в випадку з врізкою в загальну побутову мережу, потрібні дозвільні документи.